Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Ну вот, кстати, история будет бомбическая, пацаны! Ща расскажу, как я купил псилоцибиновые грибы и поговорил с помидорами на даче. Без баклажек, честно!
Дело было в прошлую пятницу, я сидел в своей квартире, вот такой вайб был. Смотрю я на ноутбуке фильмец, веселье никакое. Экшен мне вагон, да? Все актёры зарядились, бьются, стреляют, а я сижу, кайфую. Надо было что-то менять в своей жизни.
На ум мне пришла закладка, о которой мне рассказал ширик вчера. Пацаны, вы понимаете, о чем я? Это такая химия, которая взрывает мозг, сносит крышу. Грибы с психоактивным веществом, дааа. Я подумал, что это идеальный способ встряхнуться и выйти из зоны комфорта.
Я задал запрос в гугле, как и где купить псилоцибиновые грибы. Появились разные сайты, тут мне попался изи ширялка, и я заказал пару граммчиков всего за две штуки.
Они пришли ко мне на почту примерно через неделю. Я ждал их, как манну небесную, но что-то меня начала грызть совесть, думал, а вдруг менты получат и зарядят меня? Сделал я умную мину, распаковал грибы, спрятал в кабинете и поехал на место дыма.
Дача, братухи, это капец! Там мы с друзьями всегда веселятся до утра, никому нет дела до мыслеформы, все только про долбоебскую жизнь и свободу. В этот раз я принёс с собой свои грибы и сказал - "Пацаны, сегодня у нас особенный гость – псилоцибиновые грибы! Всем по порции, и погнали!".
Тут, конечно, не все сразу прокликнули. Кто-то не верил, кто-то боялся, но я их уговорил. "На даче жизнь ещё не заканчивалась, давайте откроем новые измерения!", - вот так пустился я в своё ментальное путешествие.
Трип начался, братишки! Я превратился в самого настоящего гопника-путешественника.Сначала я смотрю на мою руку. Она казалась мне какой-то странной, и я пришел в транс, смотря на неё. Возьми себя в руки, сказал я себе, и пошел по даче разгуливать.
Увидел я своих друзей, они улыбались мне, и мне стало их сразу симпатично. Подошел я к ним, начал с ними беседовать. Помидоры лежали на столе, и я решил поговорить с ними.
"Привет, дорогие помидоры! Как вы себя чувствуете?" - спросил я с улыбкой на лице.
Они, конечно же, не ответили. Но это меня не остановило. Я продолжал говорить с ними, как будто они у меня лучшие друзья. Мы переписывались даже без слов.
Тут на дачу пришла бабка, охуенная мадам. Зовут её Лена. Она увидела меня, как я леплю помидору морду, и говорит: "Что за дурдом здесь творится?". Поболтай с помидорами, посмотришь, как круто!".
Она, конечно, не поверила моей истории. Ладно, думаю я, иди своей дорогой. Мне всё равно, я сейчас кайфую, а ты никогда не поймешь нас, путешественников.
В общем, пацаны, так прошел мой день с псилоцибиновыми грибами. Очень атмосферно было, честное слово! Я себя почувствовал настоящим гопником-философом, который может поговорить с помидорами и разрешить все проблемы.
Но, конечно, чисто советую вам не лезть без опыта в такие штучки. Это не для всех, только для настоящих охуенных экспериментаторов.
Как говорят наши предки: "Завтра вся эта хуйня станет неважно и будет проебана!". Всем пакетиков тины!